Свіча кохання Кобзаря

У 2014 році усе вкраїнське суспільство відзначає визначну подію - 200-у річницю з дня народження Т.Г.Шевченка. Заходи, присвячені пам’ятній даті, проходять в усіх селах і містах України. До святкування долучилася і громада села Мошни. 14 березня у Будинку культури за участі учнів Мошнівської загальноосвітньої школи, відбулося величне дійство - тематично-театралізований вечір «Свіча кохання Кобзаря» .

Сумний погляд з- під насуплених брів. Під густими, понуро опущеними вусами сховався найменший натяк на усмішку. Таким Шевченко дивиться на нас із більшості портретів та пам’ятників. Великий Кобзар, Геній, Пророк українського народу… А чи багато ми знаємо про нього як про звичайну людину? Кого кохав? Чи був щасливим? Про що мріяв?

Про таємниці особистого життя великого поета повідали учасники театралізованого дійства – юні актори драматичного гуртка «Гармонія». Розповіли глядачам про найпотаємніші почуття поета ведучі вечора –Анастасія Ісмагілова, Владислав Секрет та сам Шевченко, образ якого вдало створив Слива Володимир.

Скільки жінок, яких поет щиро кохав, пройшли через його життя. Жінок, які кохали його…

Одна за одною, ніби у спогадах Шевченка, з’являлися на сцені спочатку маленький Тарасик (Вегера Вадим) та його перша любов- Оксана Коваленко (Даринка Здір), перше юнацьке кохання – Ядвіга Гусаківська (Леон Алла), мрія його життя – Ганна Закревська (Кристина Чистякова), добрий ангел -Варвара Рєпніна (Вікторія Гончар), перша спроба одруження-Феодосія Кошиця(Алла Леон), кохання в неволі-Агата Ускова (Таня Пасічник), кохання без взаємності – Катерина Піунова (Анжела Смаглій),останнє кохання-Ликерія Полусмакова(Руслана Махіна)

Із кожною жінкою, що з’являлась на сцені,загоралася та згасала свіча кохання Шевченка, бо так і не судилось Великому поету, людині з люблячою душею знайти собі єдину і свою кохану ...

Далека і гірка була Тарасова любов,

Одвічні протилежності в житті,

Кружила заметіль навколо доль,

Заплуталось кохання в крижаній імлі,

Але серед снігів, снігів, снігів

шла у мрії ти, зоря весни.

Згасла свічка його життя, але залишилось слово, яке злітає все вище і вище, де немає розбитих мрій, надій, розчарувань.

Уподобане місце на березі Дніпра назавжди залишиться пристанищем його душі. І дивитися на цей світ він завжди буде закоханими очима.

/Files/images/DSC09681.JPG/Files/images/DSC09652.JPG/Files/images/DSC09633.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 96

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Дата останньої зміни 31 Серпня 2019

Фотогалерея